Щоб (аби́) не навро́чити у знач. вставн. сл. — уживається, щоб застрахуватися від того, що ніби може загрожувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
наврочити — (кого за народними уявленнями, заподіяти кому н. нещастя, спричиняти в когось хворобу тощо магічним поглядом, словами / діями); наслати, насилати (що на кого), напустити, напускати (що на кого, кому зазв. із прямим додатком назвою нещастя,… … Словник синонімів української мови
наврочити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
нівроку — присл., розм. 1) Нічого собі, непогано, так як треба. || Більше ніж треба. || у знач. прикм. Непоганий, такий як треба. 2) у знач. вставн. сл. Уживається для вираження побажання не принести горя, не наврочити кому небудь своїми словами. ••… … Український тлумачний словник
навректи — чу/, че/ш, док., перех., діал. Наврочити … Український тлумачний словник
наврочений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наврочити. || навро/чено, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
наврочення — я, с. Дія за знач. наврочити … Український тлумачний словник
наврочувати — див. наврочити … Український тлумачний словник
наурочити — див. наврочити … Український тлумачний словник
спрозорити — рю, риш, док., перех. і без додатка, заст. Наврочити, зурочити … Український тлумачний словник
накликати — (що на кого що своїми діями / словами спричинити що н. неприємне, небажане), спровадити, спроваджувати, звести, зводити, наволокти, наволікати; навіщувати, напророкувати, напророчити (кому що наперед сказавши, подумавши про щось небажане, нібито… … Словник синонімів української мови
